Рожева чума
Твори / Рожева чума
Сторінка 2
Несподівано хлопчик насторожився. Зір, слух і нюх одночасно попередили його про яку‑те небезпеки. Не обертаючись, він застережно торкнувся рукою старого, і обоє завмерли. Попереду, у самого краю насипу, захрумтіли гілки; хлопчик спрямував погляд на верхівку куща, що закачалася. Звідти вивалився величезний сірий ведмідь і, побачивши людей, теж зупинився як укопаний. Зустріч, очевидно, була йому не до душі, і він загрозливо забурчав. Хлопчик повільно приклав стрілу до лука і так само повільно натягнув тятиву. Він не зводив око з ведмедя. Старий не ворухнувся і теж втупився на ведмедя з‑під свого козирка. Люди і звір уважно декілька секунд вивчали один одного; ведмідь почав виявляти ознаки нетерпіння, і хлопчик кивком голови показав старому, щоб той зійшов із стежки і спустився з насипу. Сам він теж став задкувати назад, тримаючи лук напоготові. Вони почекали небагато, поки з іншого схилу насипу не почувся тріск ламаних кущів, - звір пройшов. Коли вони знову піднімалися вгору, хлопчик усміхнувся:
- Великий!
Старий похитав головою.
- Їх все більше з кожним днем, - поскаржився він тоненьким, надтріснутим голоском. - Хіба я думав, що доживу до такого часу, коли люди боятимуться ходити тут! Пам'ятаю, коли я був маленьким, в хороший день люди цілими сім'ями приїжджали сюди з Сан‑Франциско. І ніяких ведмедів не було. Так, сер, ніяких. Так рідко попадалися ведмеді, що люди платили гроші, щоб подивитися на них в клітинах.
- А що таке гроші, дід?
Перш ніж старий встиг відповісти, хлопчик, згадавши що‑те, торжествуюче сунув руку в сумку, яка звисала у нього під шкурою, і витягнув тьмяний, потертий срібний долар. Старий підніс монету до носа, очі його заблищали.
- Нічого не бачу, - пробурмотів він. - Подивися‑но, Едвін, можливо, розбереш рік карбування.
Хлопчик засміявся.
- Ну і дивний же ти! Усе брешеш, ніби ці крихітні риски що‑те означають.
По обличчю старого пробігла тінь звичного смутку, і він знову підніс монету до очей.
- Дві тисячі дванадцятий рік! - вискнув він і залився напівбезумним смішком. - Якраз тоді Правління Магнатів призначило Моргана П'ятого президентом Сполучених Штатів! Це, мабуть, одна з останніх монет : адже Яскраво-червона Смерть прийшла в 2013 році. Господи, подумати тільки! Минуло вже шістдесят років, і я єдиний, хто залишився в живих з тих часів. Едвін, де ти знайшов цю монету?
Хлопчик, що слухав старого з тим терпляче‑поблажливим видом, з яким слухають базікання недоумкуватого, тут же відповів: